Професор Юрій Кундієв: "Наші дослідження показали: немає об'єктивних підстав забороняти випуск шиферу та іншої продукції з хризотилового азбесту"
У зупинці цих виробництв в Україні можуть бути зацікавлені зарубіжні компанії, які прагнуть розширити ринки збуту для своїх покрівельних матеріалів з синтетичної сировини
Є два типи азбесту - амфібол і хризотил. Канцерогенний амфібол давно заборонений по всьому світу, в тому числі і в нашій країні
Випуск знайомого кожному з нас покрівельного шиферу може бути припинено. Таке рішення Україні намагається нав'язати ряд країн Європи. Аргументується це тим, що волокна азбесту (природного матеріалу, з якого роблять шифер, труби та інші корисні речі), потрапляючи з повітрям в легені, здатні викликати рак. Але азбест буває різний - амфібол і хризотил. Амфібол дійсно небезпечний: у нього довгі волоконця, період їх напіввиведення з організму довгий - рік і три з половиною місяці. Так що рішенням Всесвітньої організації охорони здоров'я використання амфіболів давно заборонено по всьому світу.
Здавалося б, проблему вичерпано, адже даних про небезпеку іншого азбесту, хризотилового, немає. До речі, його волокна короткі, а період напіввиведення - всього 14 днів. Проте ряд країн Західної Європи відмовився від використання хризотилу. А з 2004 року європейці домагаються, щоб цей природний матеріал був внесений до Списку заборонених речовин Роттердамської конвенції. Наскільки це виправдано? Відповідь дають нещодавно завершені дослідження українських вчених, які два з половиною роки вивчали, чи безпечний хризотил. Розповісти про результати ми попросили директора Інституту медицини праці Національної академії наук та Академії медичних наук України доктора медичних наук, професора Юрія Кундієва.
- Серед наших робіт з цієї тематики був аналіз захворюваності за останні десять років серед працівників азбестових підприємств України, які щодня мають справу з хризотилом - розповідає професор Кундієв. - Ми вчинили так: перевірили, як багато співробітників цих заводів потрапили в сумний документ, який називається канцер-регістр України. У нього заносять імена людей, у яких діагностовано онкозахворювання. І виявилося, що ризик захворіти на рак у людей, що працюють на азбестовому виробництві, такий же, як у решти населення України. Це дуже важливі дані, оскільки вони є бездоганним «алібі» для хризотилу.
Тепер належить перекласти результати наших досліджень англійською мовою: яке буде розіслане їх всім державам - учасницям Роттердамської конвенції. Чергове засідання учасників конвенції відбудеться восени майбутнього року, тоді і має бути прийнято рішення з хризотилу.
До речі, хризотил ми імпортуємо з Росії. Місто на Уралі, біля якого його добувають, називається Азбест. Так ось, російські колеги провели там дослідження того, наскільки високий ризик захворіти на рак легенів у робітників азбестового кар'єра. Виявилося, ризик не вище, ніж у інших жителів Азбесту.
Якщо закриються всі 11 українських хризотилових заводів, чотири тисячі чоловік втратять роботу, а шифер зникне з продажу
- Чому взагалі постало питання про заборону хризотилу? - продовжує вчений. - На мій погляд, причиною тому є комерційні інтереси західноєвропейських компаній, які налагодили масштабне виробництво покрівельних матеріалів з синтетичної сировини. Їм потрібні нові ринки збуту. Тут слід зазначити, що міжнародне агентство з вивчення раку (це підрозділ Всесвітньої організації охорони здоров'я) поки не має відомостей про безпеку синтетичних замінників азбесту. Якщо шкоди від них менше, ніж від хризотилу, то чому фірми не надають відповідні дані?
Втім, я не хочу сказати, що у нас немає претензій до українських виробництв, що використовують хризотил. На багатьох з них високий рівень запиленості, взагалі культура виробництва залишає бажати кращого. Але мова не йде про підвищений рівень захворюваності на рак. Наша думка така: немає підстав забороняти використання хризотилу. Але при цьому держава повинна домогтися від підприємств, щоб ті підняли рівень безпеки праці. Йдеться про вдосконалення технологій, про хорошу вентиляцію цехів, використання засобів індивідуального захисту тощо. Це називається контрольованим використанням хризотилу.
- Можливо, у противників цього матеріалу є ще які-небудь аргументи?
- Так. За їх словами, його частинки здуваються з дахів, критих шифером, і таким чином потрапляють в легені. Однак, щоб робити подібні заяви, потрібно мати у своєму розпорядженні факти, дані досліджень. Але їх немає - тільки голослівні, нічим не підтверджені гіпотези.
- Які країни виступають за продовження використання хризотилу?
- Канада, Росія, Китай, Індія, Бразилія, багато держав Південно-Східної Азії. Позиція США поки залишається невизначеною. Активними противниками є західноєвропейські країни, які, до речі, зуміли домогтися заборони хризотилу в Польщі та Румунії.
Якщо таке станеться у нас, то, за словами голови асоціації «Українське хризотилове об'єднання» Олександра Серкіна, це призведе до закриття 11 заводів, на яких працюють чотири тисячі осіб.
Зникне найдоступніший за ціною покрівельний матеріал - шифер, частка якого на українському ринку сягає 90 відсотків. Народу просто нічим буде крити дахи.