Академік Юрій Кундієв: «Якщо шифер не пиляти, не дробити і не розмелювати, то це цілком безпечний матеріал»
Підготувала Тетяна САГУЛА, «ФАКТИ»
Пряма лінія з академіком Юрієм Кундієвим про безпеку азбесту і матеріалів на його основі виявилася дуже насиченою.
Ще б пак, адже в нашій країні 90 відсотків дахів покрито саме шифером, азбестоцементні труби найчастіше використовуються для будівництва парканів або садових водопроводів, азбест входить до складу багатьох фільтрів, а також тепло- і пожежоізоляційних матеріалів...

Між тим останнім часом в засобах масової інформації регулярно з'являються повідомлення про те, що азбест надзвичайно небезпечний для здоров'я і навколишнього середовища, що тисячі українців щороку захворюють і вмирають від раку легенів, викликаного частками азбесту, що потрапили до організму. А тому будматеріали на основі азбесту потрібно терміново заборонити. Правда, виникає питання: а чим замінити азбест? Всі сучасні штучні матеріали мають в своєму складі різні волокна (вуглецеві, целюлозні, поліетиленові, поліпропіленові та інші), і на сьогоднішній день фахівці мають достатню кількість даних, щоб оцінювати їх потенційну небезпеку. А раз так, то чи розумно відмовлятися від перевіреного матеріалу? Чи потрібно терміново перекривати дахи наших будинків? Чи варто закривати заводи? Як і куди працевлаштовувати фахівців галузі, які залишаться без роботи? Та й взагалі, чи можна використовувати в будівництві речовини, небезпеку яких тільки належить визначити?

Відповісти на ці та інші питання читачі «ФАКТІВ» попросили директора Інституту медицини праці Академії медичних наук України академіка Юрія Кундієва.
«В СРСР та інших країнах Східної Європи, на відміну від США і Західної Європи, ніколи не використовувався канцерогенний амфіболовий азбест - поширений хризотиловий»
- Здрастуйте, Юрій Ілліч! Мене звати Оксана, я з міста Амвросіївка Донецької області. Неподалік від нашого будинку звалище, де дуже багато битого шиферу. Скажіть, наскільки ці відходи небезпечні для здоров'я?

- Дійсно, в Україні проблема утилізації стоїть дуже гостро. Що стосується вашого випадку, то для людини небезпеку становить тільки пил, що містить волокна хризотилу. У шифері хризотил скріплений цементом, і щоб його видряпати звідти, потрібно добре попрацювати. Тобто якщо хтось почне уламки шиферу розпилювати, безперечно, цей пил завдасть шкоди вашому здоров'ю. До тих пір, поки матеріал просто валяється на смітнику, він небезпечний потенційно. Зараз, щоб нагнати на людей страху, кажуть, мовляв, хризотил вивітрюється з шиферу, але дослідження цього не показують.

- Так, але нині часто можна чути про неймовірну канцерогенність азбесту і що він всюди.

- Звідки беруться такі «сенсації»? Все почалося в США ще в минулому столітті. Наш колишній земляк, видатний американський вчений українського походження Ірвін Селіков, працював з лікарями в Mount Sinai Hospital. Вони вивчали стан здоров'я робітників судноверфі, які будували під час Другої світової війни судна для Радянського Союзу. Тоді всі трубопроводи ізолювалися азбестом, і у цих робочих через 20-30 років почали розвиватися специфічні захворювання: мезотеліома плеври, азбестоз і рак легенів. Ірвін Селіков і його колеги першими поставили питання про небезпеку азбесту. У США розгорнулася ціла кампанія з викорінення цього матеріалу, яка пізніше була продовжена в європейських країнах. У 60-70-ті роки минулого століття в Європі не тільки розбирали будівлі, видаляючи ізоляційні азбестові прокладки, а й закривали заводи. І все це було правильно, адже мова йшла про надзвичайно агресивний, канцерогенний амфіболовий азбест.

Сьогодні багато говорять про небезпеку азбесту. Але чомусь замовчується той факт, що азбест - це назва волокнистих мінералів амфіболової та хризотилової груп. Незважаючи на загальне ім'я, ці мінерали мають різну хімічну структуру. Амфіболові волокна практично не виводяться з організму людини, а хризотилові виводяться максимум за два тижні.

В СРСР й інших країнах Східної Європи ніколи не використовувався амфіболовий азбест. У нас немає його родовищ. І сьогодні Росія, Україна і Казахстан застосовують виключно хризотил.

- А хризотиловий азбест безпечний?

- Міжнародною організацією праці встановлено принцип контрольованого використання цього матеріалу. Тобто його можна вільно застосовувати в промисловості, але жорстко дотримуючись усіх норм і правил охорони праці. Таких нормативів дотримуються на будь-якому хімічному виробництві, при видобутку вугілля, на фармкомбінатах ... Йдеться про сучасні технології, автоматизації процесів і використанні засобів індивідуального захисту.

А шум, який піднятий навколо хризотилового азбесту, в першу чергу пов'язаний з боротьбою за ринок збуту. Амфіболова війна породила цілу галузь нових штучних будматеріалів на основі скловолокна, базальту, хлористого вінілу, ондулінів ... Їх же треба продавати ...

- Вітаю! Я Ольга Мілка, представляю компанію, що виробляє гальмівні колодки для автомобілів. Біла Церква, Київська область. На нашому підприємстві поряд зі старим виробництвом ми побудували новий безазбестовий цех. Хотілося б дізнатися, як правильно обладнати санітарно-пропускний пункт, щоб запобігти попаданню азбестового пилу в цех?

- Це складне питання. Щоб дати конкретні поради, потрібно обстежити виробництво, визначити концентрацію пилу в повітрі ... Вам слід звернутися в наш інститут, і ми зможемо направити фахівців.

- Ми вже відіслали вам запит, але нам би хотілося трохи прискорити процес, так як через пару тижнів чекаємо зарубіжного інвестора ...

- Думаю, необхідно все обговорити в робочому порядку. У мене до вас інше питання. Чи проводяться медичні обстеження ваших співробітників?

- Щорічно. Все більш-менш благополучно. Але бувають випадки, коли за медичними показаннями ми змушені прощатися з хорошими фахівцями.

- У них азбестоз?

- Ні, в основному гіпертонічна хвороба.

- Я рекомендую направляти співробітників в нашу клініку профзахворювань, де є досвідчені профпатологи, здатні обстежити людину і призначити правильне лікування. Гіпертонія сьогодні контролюється, і це не привід відмовлятися від робітників.
«До складу більшості нових покрівельних матеріалів входять бітумні смоли, які при нагріванні випаровуються»
- Добрий день, пане Кундієв! Вас турбує Вікторія з Березані, Київська область. У нашому будинку під шиферним дахом щасливо прожило три покоління. Зараз ми хочемо будувати дітям новий будинок і цікавимося: можна його покрити шифером?

- По-перше, я бажаю вам побудувати новий будинок. А по-друге, якщо ви покриєте його шифером, то четвертому поколінню це точно не зашкодить. Але коли почнеться розпил листів шиферу, всім потрібно убезпечити себе від пилу, який утворюється при цьому. Нехай будівельники вдягнуть маски або пилові респіратори, а вам і дітям взагалі краще кудись піти. Ось і всі застереження.

Що стосується розмов про вивітрювання волокон хризотилу, це перебільшення. Ось уже багато років хризотил-азбест є сировиною для виробництва цілого спектра доступних будівельних матеріалів, серед яких особливим попитом користується шиферна покрівля. Зміст хризотилу в шифері становить всього 11 відсотків. Якщо шифер не пиляти, не дробити, не розмелювати - це цілком безпечний матеріал. Волокна хризотилу як би «вмолочені» в цементну матрицю і не здатні виділятися в навколишнє середовище під впливом води, сонця і вітру.

Дослідження, які проводилися в місцях широкого використання шиферної покрівлі, не виявили збільшення концентрації волокон хризотилу в повітрі. Безпеку шиферу підтверджує і термін експлуатації такої покрівлі - максимум 70 років.

- Нам рекомендували придивитися до ондуліну. Але ми про нього нічого не знаємо, і коштує він дорожче...

- Ці покрівельні матеріали теж не можуть похвалитися абсолютною безпекою. До їх складу входять бітумні смоли, які при нагріванні (а влітку у вас теж сонце припікає) випаровуються. Звичайно, вдихаючи ці випаровування, ми не додаємо собі здоров'я. Якщо вас не влаштовує шифер, зверніть увагу на екологічну та красиву черепицю. Правда, коштує вона дорого.

- На жаль, черепиця нам не по кишені. При цьому все одно хочеться, щоб дах нового будинку був і надійним, і гарним, і модним. У магазинах зараз стільки хорошого і доступного за ціною кольорового вітчизняного шиферу. Ми налаштувалися на його покупку, а потім почули, що шифер небезпечний. Спасибі, що ви прийшли на пряму лінію «ФАКТІВ» і все так зрозуміло пояснили.
«Хто скаже, які захворювання можуть виявитися у людей, що живуть під бітумної дахом, наприклад, через тридцять років?»
- Доброго дня! Це Олексій з Хмельницького. Хочу запитати академіка Кундієва: невже крім азбесту у нас більше немає шкідливих хімічних матеріалів? Навіщо так нагнітається ситуація?

- Дійсно, нагнітається. Зараз на Заході проводиться кампанія проти азбестового виробництва, і її відгомони відчуваємо і ми. У мене, як у фахівця, теж виникає питання: чи є хризотил найнебезпечнішим матеріалом? І чому, наприклад, не забороняють свинець, який робить дітей розумово відсталими? Чому ми завозимо в Україну списані на Заході виробництва акумуляторів із застарілою технологією? Вони часто розташовуються в непристосованих приміщеннях, і свинець випаровується. Ті ж американці довели, який шкідливий свинець, але цей метал не заборонений і в США. Більш того, його регулярно виявляють у дитячих іграшках. А ситуація з ртуттю? Бачачи, що відбувається з азбестом, я розумію, що сьогодні ведеться жорстка боротьба за ринок збуту.

- Вітаю! Віктор Невтішак, Золотоноша, Черкаська область. У нас держава контролює ситуацію з професійними захворюваннями? Фіксуються вони, порівнюються? Скільки випадків захворювань в азбестовому виробництві і скільки, наприклад, на вугільних шахтах? У пресі наводяться дані різних громадських організацій. Але наскільки їм можна довіряти?

- По-перше, всі випадки фіксуються в клініках професійних захворювань, де є і фахівці, і обладнання. По-друге, дані надходять в наш Інститут медицини праці. Так, за минулі три роки асбестоз був зафіксований в восьми випадках. Випадки мезотеліоми плеври ще більш рідкісні. Ми розробляємо методи активного виявлення профзахворювань. В Україні є спеціальний державний реєстр - список померлих від усіх форм раку. Це близько 150 тисяч чоловік щорічно. На цей список за допомогою комп'ютера накладаються дані з того чи іншого виробництва, і таким чином ми можемо виявити хворих людей, що працюють на даному виробництві. У тому числі і азбестоцементному.

Якщо говорити про порівняння, то у шахтарів, приміром, спостерігаються пневмоконіоз і хронічний бронхіт - важкі захворювання, викликані впливом вугільного пилу. Щороку ми реєструємо 2,5-3 тисячі випадків цих професійних захворювань. Ось і порівнюйте: вісім випадків і 2,5-3 тисячі. І чи потрібно міркувати про те, яке виробництво небезпечніше?

- Пряма лінія «ФАКТІВ»? Мене звуть Максим, я з Донецька, займаюся продажем будматеріалів. Що тепер рекомендувати покупцям замість шиферу, який, кажуть, небезпечний? У мене на складі є різні покрівельні матеріали, і більшість з них має неприємний запах ...

- Безпечними є черепиця і оцинковане залізо. Але вони дорогі. Ви - людина бізнесу і знаєте, що таке співвідношення «ціна - якість». В даному випадку шифер мені здається надійніше новинок. Якщо дотримуватися простих правил роботи з ним, ніхто не постраждає.

- Чи проводилися якісь випробування бітумних матеріалів з точки зору їх впливу на наше здоров'я?

- Поки що таких робіт мало. Але нещодавно Міжнародне агентство з вивчення раку досліджувало близько двох десятків різних замінників азбесту. Фахівці дійшли висновку, що значна частина цих замінників канцерогенна. Вони в не меншому ступені, ніж хризотил, мають властивість викликати злоякісні пухлини. Так чому ж ми повинні заборонити азбест і закрити заводи? Який сенс міняти шило на мило? Більш того, хризотил вивчають протягом стількох років! Нові матеріали ще й не прожили такий термін. А хто скаже, які захворювання можуть виявитися у людей, що живуть під бітумним дахом, наприклад, через тридцять років?

Ми розуміємо, що потрібно вивчати і хризотил, і його замінники. З цією метою наш інститут восени проводить міжнародну конференцію, куди ми запрошуємо всіх, хто має в своєму розпорядженні будь-які дані про вплив тих чи інших матеріалів на здоров'я людини. «За» або «проти» - нам все цікаво. Крім українських вчених, в конференції вже висловили готовність взяти участь фахівці з Росії та Казахстану, експерти Міжнародного інституту вивчення раку. До нас приїдуть колеги з Бразилії, Китаю, Канади, Швейцарії ... Сподіваюся, ми зможемо прийти до об'єктивного рішення, а не будемо йти на поводу у сумнівних сенсацій.