Карл Великий і азбест: скатертина та смерть імператора
Джерело: life-24.com
Карл Великий являє собою титанічну фігуру європейського середньовіччя. Воїн, державний діяч, засновник династії Каролінгів і, звичайно ж, імператор Заходу, його роль в історії важко переоцінити. Саме тому нащадків цікавлять всі аспекти життя Карла Великого, і, зокрема, причина його смерті.
Імператор помирав важко. За чотири роки до смерті за свідченням франкського вченого Айнхарда у правителя почали жахливо боліти суглоби, траплялися напади лихоманки. Лікарі запропонували государю відмовитися від його улюбленої страви - смаженого м'яса - на користь варених продуктів. Імператор не послухав порад, та й навряд чи б йому це допомогло. В останній момент лікарям вдалося вмовити Кара Великого відмовитися від алкоголю та зайнятися лікувальним голодуванням, але ці заходи виявилися марними. Імператор помер в січні 814 року в досить поважному віці - за даними істориків, його вік становив від 66 до 72 років. Це цілком поважна цифра за мірками того часу - професійний воїн, нехай навіть на позиції глави держави, більшу частину життя провів в боях і походах, мав дуже мало шансів дотягти до такої поважної старості без серйозних проблем зі здоров'ям. Втім, інтерес до причин смерті Карла не згасає, так що вчені провели ряд ексгумацій, дослідивши останки.
На сьогоднішній день існує кілька версій. Одна з найбільш поширених серед дослідників - Карл Великий став жертвою отруєння азбестом. У монарха була улюблена іграшка - сніжно-біла азбестова скатертина. Під час бенкетів, коли тканина була забруднена соусами і жиром, імператор зривав скатертину зі столу і кидав її у вогонь. На очах здивованих гостей все сліди бенкету згорали без залишку, а полотно залишалося все таким же білим. Дослідники припустили, що потрапляння частинок в організм монарха викликало б пухлини в ділянці серця і легенів, що і стало б причиною смерті. На даний момент з'ясувалося, що це не так - і тому є ряд доказів.
По-перше, якби азбестова скатертина дійсно була небезпечна, постраждав би не тільки Карл Великий. Навколо монарха в середньовіччі завжди був натовп людей - слуги, міністри, охорона, друзі, прохачі. Всі вони контактували з азбестового скатертиною в не меншому ступені, ніж король. Звичайно, мало хто вніс би в хроніку смерть, скажімо, кухарчука або покоївки, але ось кілька однакових за симптомами смертей серед королівського двору як мінімум викликали б підозру (чи не труїли короля, наприклад?), а слідом за ним і розслідування. До нас дійшли б сліди як мінімум чуток про якесь «королівське прокляття, що забрало життя десятків челядників».
По-друге, виникають питання до самого матеріалу. Справа в тому, що азбестом називають групу волокнистих силікатних мінералів, які істотно розрізняються за своєю природою впливу на людський організм. Так, амфіболовий азбест має в своєму складі залізо, і тому він дійсно може становити небезпеку для здоров'я. Амфіболи стійкі до кислоти, а тому альвеолярні макрофаги (клітини, відповідальні за очистку легких від патогенів та сторонніх часток) не можуть їх розчинити. Залишаючись в тілі людини довгі роки, вони провокують хвороби, в тому числі й онкологію.
Втім, з амфіболового азбесту зробити тканину важкувато, а ще він блакитного кольору. Білим ж азбестом називають хризотиловий азбест. Він являє собою складний гідросилікат магнію (3MgO • 2SiO2 • 2H2O) тобто в своєму складі заліза не має. Завдяки цьому його волокна м'які, як шерсть, а ще виводяться з організму людини за короткий період, не встигаючи нанести шкоди здоров'ю. Скатертина Карла Великого швидше за все була зроблена саме з хризотилового азбесту, який з точки зору своїх фізичних властивостей не міг стати причиною його загибелі. Досить сказати, що в сучасності хризотилове волокно широко використовується в промисловості - з нього виготовляють понад 300 видів промислових виробів, у тому числі продукти масового споживання. З хризотилу роблять покрівельні матеріали та фасадні плити, труби, гальмівні накладки і ще безліч корисних виробів. Завдяки своїм унікальним експлуатаційним якостям (хризотил не горить, не плавиться, не виділяє шкідливі пари і стійкий до механічного впливу), хризотиловий азбест став важливою частиною наших виробничих процесів.
По-третє, ексгумація тіла монарха не підтвердила «азбестову» теорію. «Останній розтин не виявив ані відповідних змін у грудній клітці, ані ознак хронічних захворювань», - свідчить Франк Рюлі в статті, опублікованій в журналі «Economics and Human Biology». За його даними, Карла Великого вбила подагра в поєднанні з інфекційним захворюванням. «При подагрі страждають і нирки, в цілому такі ускладнення можуть мати місце при пневмонії», - зазначає вчений. З його точки зору, клінічний опис вказує на інфекційне захворювання легень, яке у відсутності антибіотиків у літньої людини цілком може закінчитися летальним результатом