Заборона азбесту: що думають про це фахівці галузі

Джерело: obozrevatel.com
Законопроєкт № 4142 "Про громадське здоров'я" вчергове розбурхав громадськість. По країні прокотилася хвиля протестів антивакцинаторів, а на інформаційних ресурсах з'явилися статті, що описують небезпеку азбесту та необхідність його заборони. При цьому в таких статтях відсутня будь-яка змістовна інформація про те, у чому полягає небезпека азбесту, у складі яких виробів він є, скільки осіб постраждало від його використання в Україні та як подібна заборона відіб'ється на економіці нашої країни.
На інформаційному порталі stopzaboronushiferu.in.ua розміщена інформація про це – там фахівці галузі роз'ясняють багато питань.
З'ясувалися такі факти: азбест буває двох видів – хризотиловий і амфіболовий. Останній є більш небезпечним видом і заборонений у всьому світі. Хризотил-азбест, навпаки, досить безпечний при контрольованому використанні та застосовується в 60 країнах, таких як Китай, Індія, США, Індонезія, Таїланд, Малайзія, країни СНД та ін.
В Україні традиційно використовують тільки хризотиловий азбест, який імпортують з Республіки Казахстан і 95% якого використовують для виробництва шиферу. Споживачі в Україні мають справу не з чистим азбестом, а з тим, що знаходиться у складі покрівельного матеріалу – шиферу. Таким чином, коли говорять про заборону азбесту, то фактично йдеться про заборону шиферу.

Народний матеріал
Шифер в Україні почали виготовляти та використовувати у 1928 році, тобто майже 100 років тому. Пік популярності цього матеріалу в нашій країні припав на період відновлення економіки після Другої світової війни і тривав аж до початку 2000-х, коли підприємства азбестоцементної галузі робили мільйони квадратних метрів шиферу щорічно. У результаті нині на дахах будинків в Україні встановлено понад 1 млрд квадратних метрів шиферу. Його частка становить приблизно 60% усього покрівельного фонду в країні. Саме завдяки доступності шиферу свого часу було вирішено житлове питання.
Зараз шифер є найдоступнішим покрівельним матеріалом в Україні. За заявою віцеспікерки Верховної Ради Олени Кондратюк, зробленою в лютому 2020 року, більш як 19 мільйонів українців на сьогодні проживають за межею бідності. Для людей з низьким рівнем доходів шифер є практично єдиним доступним покрівельним матеріалом. Також матеріал необхідний і важливий для сільгоспвиробників. Крім того, його використовують для відновлення будинків під час ліквідації надзвичайних ситуацій.

Чи небезпечний шифер?
Фахівці галузі підкреслюють, що шифер є безпечним матеріалом, бо складається з 85% цементу, 5% води та 10% волокон хризотил-азбесту, які замолочені в цементний камінь і не здатні виділятися в якихось значущих концентраціях із продукту. Численні виміри волокон в атмосферному повітрі біля будинків, покритих шифером, а також під час ремонту, встановлення та демонтажу шиферу показали вкрай низький вміст волокон хризотилу, порівнянний із рівнем волокон, що є в довкіллі. При цьому в Україні відсутні медичні дані, які підтверджують наявність захворюваності населення від використання шиферної покрівлі. Як наслідок, санітарні служби протягом десятиліть допускали використання шиферу й інших азбестоцементних матеріалів.
Стосовно канцерогенності азбесту пояснюється, що він класифікований як канцероген 1-ї категорії (випробувані канцерогенні агенти), так само як кадмій, хром, нікелевий сплав, кварц, сонячна радіація, вінілхлорид, алкогольні напої, солона риба, оброблене м'ясо, тютюн, деревний пил, виробництво та ремонт взуття, виробництво меблів, лиття заліза та сталі й гумова промисловість. Класифікація Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) встановлює небезпеку речовини, а не ризик. Близько дев'ятисот інших продуктів і промислових процесів визнані канцерогенними – і при цьому їх використовують у промисловості, дотримуючи необхідних заходів безпеки.
Найяскравішим прикладом є вінілхлорид, який, будучи канцерогеном 1 групи, входить до складу пластмас (полівінілхлориду), використовується у виробництві тари, вікон, труб для питної води, однак при цьому ніхто не вимагає заборони продуктів на його основі.

Чи можливо замінити азбест у виробництві шиферу?
Експерти стверджують, що замінити хризотиловий азбест у виробництві шиферу волокном-замінником вельми проблематично. Справа в тому, що безазбестовий шифер виготовляють із суміші цементу, целюлози, додаючи полівінілалкогольне волокно (PVA). Проблема безазбестового шиферу полягає в тому, що армуючою основою є целюлоза, яка має слабке зчеплення (адгезію) із цементом, при цьому, як відомо, вона гігроскопічна, тобто швидко вбирає вологу. Як наслідок, волокнистоцементна матриця стає набагато менш міцною, ніж традиційний шифер на основі хризотилу.
Лабораторні випробування показують, що фактичне руйнівне навантаження у безазбестового шиферу в середньому на 40–45% нижче, ніж у азбестового шиферу. Це значить, що якщо людина стане на безазбестовий шифер за певних умов (вологий лист через дощі, що чергуються з інтенсивним нагріванням сонячними променями), той може поламатися під її вагою, представляючи загрозу життю та здоров'ю людей.
Безазбестовий шифер є певною імітацією традиційного шиферу та не здатен повторити якості цього матеріалу стосовно міцності та довговічності. На відміну від хризотилцементного шиферу в нього немає майже столітньої перевіреної історії використання, не відома його довговічність, оскільки раніше його масово не застосовували. Немає даних про те, як поведеться цей матеріал у місцевих кліматичних умовах. Собівартість виробництва такого шиферу вища на 30%, що впливає на ціну кінцевого продукту.

Наслідки заборони шиферу
  • Найбільш вразливі верстви населення (близько 19 млн осібо) втратять можливості придбавати найдоступніший для них покрівельний матеріал, перевірений і надійний.

  • Постраждають сільгоспвиробники, для яких вартість обладнання покрівлі підніметься. Виростуть витрати на утилізацію й захоронення шиферу як "небезпечного відходу". Додаткові витрати сільгоспвиробників відіб'ються на ціні їхньої продукції, що торкнеться кінцевих споживачів.
  • Постане питання заміни й утилізації шиферу. Хоча в законопроєкті № 4142 заборона прямо не встановлює зобов'язання заміни шиферної покрівлі, але якщо держава визнає шифер настільки "небезпечним" матеріалом, що його не можна буде використовувати, то що робити з усім масивом уже встановленої покрівлі в країні (1 млрд кв. метрів)? Люди, переконані в "особливій небезпеці" матеріалу, почнуть вимагати від уряду або муніципальної влади заміни "небезпечної" для здоров'я покрівлі на громадських будівлях, таких як школи, дитячі садки та лікарні, і владі важко буде відмовити в цьому, адже вона сама визнала "особливу небезпеку" матеріалу.
  • Маючи 60% шиферного покрівельного фонду в країні, влада просто закладає бомбу у вигляді майбутніх витратних статей бюджету. Під тиском антиазбестових активістів і громадськості влада буде змушена прибирати шифер із соціальних об'єктів і замінювати його на більш дорогу покрівлю, а також утилізувати його як небезпечні відходи. Адже у разі визнання шиферу небезпечним матеріалом зміниться і його клас небезпеки (з 4 на 1) з усіма наслідками, що випливають із цього – утилізувати стане набагато дорожче, а також буде потрібно будівництво нових полігонів. Для порівняння: зараз бій шиферу належить до 4 класу небезпеки (тобто становить малу небезпеку) та є звичайним будівельним сміттям, що не вимагає дорогого захоронення на спецполігонах.

  • Втрата сотень робочих місць і зникнення галузі. Очевидно, що не всі компанії-виробники зможуть пережити заборону на виробництво шиферу, а отже, будуть змушені закрити виробництво та звільнити робітників.
Сумарні витрати від передбачуваної заборони використання хризотилу та хризотилцементних виробів в Україні на підставі дослідження Інституту економіки та прогнозування НАН України "Соціально-економічні наслідки заборони азбесту в Україні" становитимуть 854,9 млрд гривень у разі гіршого сценарія, що передбачає повну заміну й утилізацію наявних шиферних покрівель у країні.
Як показує аналіз ситуації, заборона азбесту (а насправді – шиферу) не така вже й однозначна для людей і незначна для економіки країни. Враховуючи, що немає будь-яких серйозних даних про захворюваність і смертність від використання шиферу, то пропозиція про його заборону виглядає сумнівним кроком, що викликає серйозні запитання.