МОЗ проти азбесту: хто винний та що робити? Про наказ МОЗу, який несе в собі національну загрозу для України
Джерело: ubr.ua
Як би це не було парадоксально, але більшість гострих проблем сьогоднішнього життя українців так чи інакше пов'язані з Міністерством охорони здоров'я, вірніше зі сферою його відповідальності.

Самі посудіть: неоднозначна реформа охорони здоров'я, масові отруєння дітей в санаторіях і садках, безпрецедентна епідемія кору, відсутність потрібних ліків і вакцин, нестача кваліфікованих медичних кадрів ... Та всього не перерахуєш. Роботи у МОЗ - непочатий край!

Але, всупереч логіці і здоровому глузду відомство кинуло всі сили на ... боротьбу з шифером.

Відомство, яким керує найбільш некорумпований і прогресивний міністр, з нез'ясовною завзятістю, навіть упертістю займається питанням, яке не входить в його пряму компетенцію. Більше того, навіть судиться з Мін'юстом, який в минулому році скасував скоростиглий, але грізний наказ МОЗ, який стосується цього будівельного матеріалу.

Що ж так стрімко й вельми серйозно стурбувало пані в.о. міністра, яка наказом МОЗ №339 вимагає заборонити шифер, остаточно й безповоротно.

Так-так, той самий шифер, яким покриті більше 75% всіх будинків, будівель і госпбудівель в селах, селищах і містечках України.

Причина в наказі названа благородна: щоб захистити від смертельного впливу тих, хто живе під шиферними дахами, і тих, хто виробляє цю азбестовмісну продукцію.

І посилання на ЄС, де дійсно заборонено використання азбесту в будь-яких виробах, так як ця речовина може стати причиною таких захворювань, як азбестоз, мезотеліома і рак легенів.

Але стривайте хапатися за серце, наші дахи і наш азбест, який використовують для виробництва шиферу, жодного відношення до цих жахів не мають!

За мінералогічним ознаками і кристалічній структурі азбест розділяють на дві основні групи - амфібол-азбест і хризотил-азбест.

Один - доведений "вбивця", інший - цілком прийнятний для використання мінерал, в тому числі й для будівельної індустрії.

Амфіболові азбести мають жорсткі ігловідні волокна. Ці волокна практично не руйнуються в організмі людини і стійкі до впливу кислот. Потрапивши в легені, вони залишаються там назавжди і руйнують їх. Тому амфіболовий азбест включено до переліку речовин, які підпадають під дію Роттердамської конвенції, і вже заборонений у багатьох країнах світу, в тому числі й в Україні.

До слова, в Україні, на відміну від країн Західної Європи, ніколи (!) не використовувався канцерогенний амфіболовий азбест, а тільки хризотиловий.

У хризотил-азбесту волокна м'які, вони добре розчиняються в біологічних рідинах і швидко виводяться з організму з мокротою.

Протягом багатьох років саме хризотиловий азбест або просто хризотил застосовується в космічній техніці, виробництві фрикційних матеріалів (гальмівних колодок і накладок для дисків зчеплення в автомобілях), вогнетривких і теплоізоляційних матеріалів (спеціальні панелі, тканини), технічного паперу, а також в промисловості будівельних матеріалів для виготовлення хризотилцементних плит, труб і, звичайно, шиферу.

Різниця зрозуміла й очевидна. Провідні вчені України протягом десятиліть вивчали відмінність двох видів азбесту і довели, що "хризотил є малоагресивним і при контрольованому застосуванні може бути більш безпечним для людини, ніж його синтетичні замінники, яких сьогодні відомо понад 20. Принаймні, досі відсутні дані епідеміологічних досліджень, які свідчили б про більшу небезпеку хризотилового азбесту для здоров'я в порівнянні з альтернативними синтетичними його замінниками ".

Це цитата з фундаментальної праці групи українських вчених Інституту гігієни праці Національної Академії наук України "Чи можливо безпечне використання хризотилового азбесту. Досвід України", виданого ще в 2008 році.

У дослідженні однозначно підкреслюється: в Україні відсутні національні дані, що свідчать про наявність будь-яких захворювань, викликаних використанням хризотилу взагалі і шиферу зокрема.

Може, МОЗ за 10 років отримав дані, які дозволили йому обгрунтувати заборону на використання шиферу та інших виробів з хризотил-азбесту?

Однак, ніяких обґрунтувань з цього приводу надано не було!

У тій же монографії є і таке твердження: "... інтенсивно пропаговані зацікавленими колами синтетичні замінники азбесту якраз найчастіше представляють саме канцерогенну небезпеку. Принаймні, їх менша небезпека в порівнянні з хризотиловим азбестом, ніким не доведена".

Чому аргументацію колективу вчених академічного інституту Національної Академії наук, яким тоді керував вчений світового рівня академік Юрій Кундієв, в МОЗ не взяли до уваги?

Як і констатацію відсутності будь-яких даних про захворюваність, пов'язаної з використанням хризотилу.

І чому головний чиновник МОЗ взагалі може так зневажливо ставитися до багаторічних досліджень, які дозволили поставити в назві роботи окремий рядок - "Досвід України"?

Подібні питання раз у раз приходять на думку і відповіді на них напрошуються вельми неоднозначні.

Комусь настільки потрібно (читай, вигідно) введення в дію одіозного наказу МОЗ, що за нього відомство судиться з Мін'юстом, по суті, закинувши всі інші свої обов'язки і справи.

До речі, першими передрукували наказ №339 сайти численних фірм, що пропонують "якісну продукцію, яка може замінити шифер, але без використання азбесту".

Чи випадково?

Як випливає з пояснень Інституту економіки та прогнозування, в загальній структурі покрівельних матеріалів частка хризотилцементного шиферу коливається в межах 70-75%. При цьому більше 90-95% всього шиферу виробляється в Україні.

Популярність шиферу пояснюється його відносною дешевизною, практичністю у використанні і довговічністю (близько 50 років). Також шифер стійкий до корозії, він тепло-, вогне- і морозостійкий, чудовий поглинач шуму... Завдяки своїй шаровій структурі, сам себе оновлює.

Прямими конкурентами виробників хризотилцементного шиферу є підприємства, що реалізують металочерепицю (частка на ринку становить близько 12-15%), бітумні хвилясті листи ( "єврошифер") (близько 6-8%), бітумну черепицю (в межах 4%), керамічну черепицю (близько 2%) та інші покрівельні матеріали для скатних дахів (близько 1%).

Все це, природно, не вітчизняна продукція. Тому підозра, що боротьба МОЗ за "живучість" наказу №339 пов'язана з лобіюванням інтересів хімпромисловості Європи, не здається таким вже неймовірним ...

Чи доведено нешкідливість перерахованих матеріалів? Не доведена! Так як ніхто ніколи ніяких досліджень з цього приводу не проводив!

Це, так би мовити, "економічна" версія. Але є ще і "медико-соціальна".

Дуже підозрілим здається повне ігнорування вітчизняним МОЗом численних висновків світових дослідницьких центрів.

Минулого року іспанські вчені за допомогою рентгенологічної спектроскопії остаточно розбили міф про небезпеку хризотил-азбесту.

Дослідження, проведені трьома провідними токсикологічними лабораторіями (Швейцарія, Німеччина, США), теж дозволили з упевненістю говорити про те, що хризотил є найбезпечнішим (!) волокном серед аналогічних матеріалів і штучних замінників.

Можна провести історичні паралелі: в Україні МОЗ пішов по шляху, по якому йшло Агентство з охорони навколишнього середовища в США ще 30 років тому. У 1989 році EPA випустив постанову, яка забороняла більшість продуктів, що містять азбест. Однак в 1991 році цей акт був переглянутий і повернений в 5-й окружний апеляційний суд. В результаті велика частина початкової заборони на виробництво, імпорт, обробку або поширення в торгівлі для більшості продуктів, що містять азбест, спочатку охоплених актом 1989 року, була скасована.

Отримані американськими дослідницькими центрами дані стали причиною скасування Апеляційним судом постанови Агентства через його недостатню обґрунтованість, оскільки:

• ніякого значного негативного впливу хризотилу на людину не відбувається, якщо продукція вироблена в контрольованих умовах;

• потенційні ризики для здоров'я людей замінників хризотилу можуть бути набагато серйозніше, аніж потенційні ризики при застосуванні хризотилу;

• вироби, що містять хризотил, мають значні переваги, яких немає у товарів-замінників.

МОЗ заявляє, що їх Наказ №339 не вплине на економіку нашої країни.

Нагадаю, в березні 2013 року Європейським парламентом було заслухано "Звіт про пов'язані з азбестом професійні загрози здоров'ю та заборона в перспективі всіх існуючих видів азбесту". І було прийнято до цього часу оспорюване багатьма країнами рішення, в якому настійно рекомендується ЄС "до 2028 р повністю заборонити будь-яке використання азбесту і провести заходи щодо його безпечного видалення з громадських будівель і споруд".

Тобто, мова йде не тільки про заборону всього (в тому числі хризотилцементного) виробництва, а й про обов'язкове видаленні хризотилцементних виробів з усіх будівель і споруд, замінивши їх іншими матеріалами.

Адже, спостерігаючи за досвідом Європи, можна помітити, що заборона використання азбесту є тільки підготовкою до подальшого його видалення та утилізації, що само по собі є дуже дорогим і вигідним для когось бізнесом.

Але не для України. Уявляєте собі руйнівний масштаб, фінансову вагу змін, які Україна повинна взяти на себе для виконання зазначеного рішення, яке "настійно рекомендується" Європейськими інституціями.

Колектив учених під керівництвом академіка НАН України В. Геєця оприлюднив дослідження про соціально-економічні наслідки заборони застосування хризотилу і хризотилцементних виробів з обов'язковою їх утилізацією в Україні.

У науковому дослідженні економістів прораховані всі можливі фінансові втрати і соціально-економічні проблеми, які можуть спіткати країну в разі прийняття рішення про заборону хризотилу.

Це багатомільярдні суми!

Туди входять витрати на закриття підприємств, виплати звільненим робітникам. Втрати бюджету через ненадходження податків. А ще не забувайте про витрати на утилізацію всіх наявних виробів з хризотилу, в тому числі знятих дахів.

Ця загроза цілком реальна, так як МОЗ, не виключено, доб'ється-таки прийняття свого сумнозвісного наказу.

Ось і виходить, що в той час, коли у всьому світі спостерігається тенденція до реабілітації хризотилового азбесту. Коли люди починають розбиратися і розуміти, що даремно відмовилися від такого цінного і доступного матеріалу, наша країна, що має унікальний досвід безпечного використання хризотилу, серйозні та аргументовані наукові напрацювання в цьому питанні, бездумно "бере під козирок".

Як би там не було, але під виглядом "гармонізації з європейським законодавством" МОЗ готує Україні ситуацію, яка може обернутися соціальним і економічним колапсом.

Через незнання? По дурості? Або з певним наміром?